Polina Shcherbyna | Cyclical of timelessness | detail | 2023-24 | unprimed linen canvas, gelatin, acrylic, handmade pigments | photo: Polina Shcherbyna
Polina Shcherbyna
To My Angels, I Entrust Myself
Opening: Saturday 07.03.2026 6pm
07.03. - 19.04.2026
#7 related to corporeality
Like branches in spring, an otherworldly being attempts to grow its wings – somewhere between spiritual exhaustion and the ruination of the material world, confined within the bounds of a single greenhouse. Powerless to comprehend the tragedy of another, it reflexively searches for a chance to fly away.
The landing of this transcendent entity upon empty army cots constitutes an encounter between the metaphysical and human conditions, marked by the erosion of humanism and by wars. Here the moral horizon narrows to a critical threshold, revealing the questions: does there remain a space for the very possibility of a moral gesture?
Can the idea of humanity persist?
To My Angels, I Entrust Myself – a manifestation of irrational trust in brutal reality. It is an attempt to believe that the end of the world is not a finale, but a cyclical trial of that very force, capable of reconnecting fractured dimensions against the logic of decay.
The landing of this transcendent entity upon empty army cots constitutes an encounter between the metaphysical and human conditions, marked by the erosion of humanism and by wars. Here the moral horizon narrows to a critical threshold, revealing the questions: does there remain a space for the very possibility of a moral gesture?
Can the idea of humanity persist?
To My Angels, I Entrust Myself – a manifestation of irrational trust in brutal reality. It is an attempt to believe that the end of the world is not a finale, but a cyclical trial of that very force, capable of reconnecting fractured dimensions against the logic of decay.
Наче гілля повесні, неземна істота намагається відростити крила – десь поміж духовним знесиленням і руйнацією матеріального світу, замкненого в рамки однієї теплиці. У безсиллі осмислити чужу трагедію, вона рефлекторно шукає можливості полетіти геть.
Приземлення цієї трансцендентної сутності на порожні армійські розкладачки є зустріччю метафізичного з людськими умовами, що позначені розпадом гуманізму та війнами. Тут моральний горизонт звужується до критичної межі, оприявнюючи питання: Чи лишається простір для самої можливості морального жесту?
Чи здатна вижити ідея людяності?
«Ангелам своїм заповім себе» – прояв ірраціональної довіри до грубої реальності. Це спроба повірити, що кінець світу – це циклічне випробування на ту саму силу, що здатна зʼєднати розрізнені виміри всупереч логіці розпаду.
(Polina Shcherbyna)
With project support from Yevheniia Havrylenko | @pollyshch | @yevheniia.havrylenko